Tags: омок

Тасманский Диаволъ

Про перший раз

Сьогодні я перший раз поїхав на кудись знімати з думкою, що я їду працювати. Саме так, працювати. Не просто позиркати, клацнути, аби як. А приїхати, вивчити, зробити багато дублів, почекати. А головне - пропустити все через себе, всі обличчя, всі почуття, кожну краплину поту, кожний рух, кожний погляд. Помітити і відреагувати. Передбачити і бути там, де може вийти гарний кадр. Скажу вам, що робота це важка. До того ж натовп. До всього спека. До всього навкруги відбувалось неймовірне - відчуття, переживання, віра і ще багато чого до купи... За чотири години я майже втратив змогу рухатись, прийшлось випити літру солодкої рідини і посидіти в тіньку під розв'язкою. Але от що цікаво - саме націленість на результат дає впевненості і люди стають більш відкритими.

Сьогодні ж перший раз мені прийшлось відчути на собі силу чужої віри. Благословіння від просвітленого я отримав скоріше для пунктику і випадково. Як би то не було смішно і дивно, але через декілька хвилин мене почало фізично ковбасити, я буквально відчув, як атмосфера і енергія проходять крізь мене, мене почало трусити, прийшло відчуття причетності до всього цього божевілля навкруги. Я втратив бажання знімати і почав втрачати чітке відчуття реальності і часу. На щастя за декілька хвилин це минулось, але оте відчуття я, мабуть, ніколи в житті не забуду.

Ну і сьогодні ж вперше я в сикхському храмі був в сховищі святих книг Гуру Гранд Сахіб. А потім був запрошений до чаю, де два голови общини співали мені гімни і проповідували демократію у трактуванні Гуру Нанака і інших дев'яти Гуру, імена яких я тут називати не буду. Можливо, це все тому, що я сказав, що не зважаючи на своє начебто християнство, я прийшов молитися в храм сикхів, бо Бог один для всіх. Ну так дійсно було і я дійсно так вважаю. Але місцевим настоятелям це так сподобалось, що вони були раді провести мені двогодинну лекцію і пригостити справжнім індійським масала чаєм. Мені вони теж дуже сподобались, два веселих сорокарічних дядьки, яки радіючи, наче діти, показували і співали мені святі тексти, граючі на гармонії. До речі, в них є спеціальна комп'ютерна програма "Guru Explorer", яка дозволяє швидко знаходити цитати з Гранд Сахіба і їх переклад на англійську. Вона була встановлена на лептопі, який вони мені принесли, щоб я міг розуміти гімни без їх перекладу. Їх англійської, на їхню думку, було недостатньо, аби я цілком зрозумів значення гімну. Звичайно, я обов'язково навідаюсь в цей храм ще раз, благо він дуже близько до станції монорельсу.

На монорельсі місцевому, до речі, я теж катався в перший раз. Другий в житті, перший був в Москві. Однак порівнювати їх дивно, бо цей на порядок сучасніший і реально ефективний.

PS. Вибачте, друзі, що я не можу показати вам фото з того неймовірного свята. Їх так багато, що мені навіть не вистачило духу їх переглянути, не кажу вже про обробку і фільтрування. Тому прийдеться вам трошки почекати. Я знаю, що ви ще чекаєте на єгипетські історії. Я роблю їх потихеньку, потрошку кожен день. На жаль, мій комп'ютер дозволяє писати, а от обробку на ньому робити вельми не зручно і до всього повільно. Викладати ж історії без фото я не хочу.


PSS. Для тих, хто таки дуже хоче фото, публікую одне.
Під катом фотографія нічних башт ПетронасCollapse )